Виховна робота

Десять НЕ МОЖНА

1. Не можна ледарювати, коли всі працюють; ганебно байдикувати, розважатися, коли - ти добре знаєш про це - старші покоління працюють і не можуть дозволити собі відпочинку.

2. Не можна сміятися над старістю і старими людьми - це величезне блюзнірство; про старість треба говорити тільки з повагою; у світі є три речі, з яких ніколи не можна сміятися, - патріотизм, справжня любов до жінки і старість.

3. Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо із стариками; не гідно людської мудрості й розсудливості поспішно висловлювати сумнів щодо істинності того, що радять старші; якщо в тебе просяться на язик якісь сумніви, придерж їх у голові, подумай, розміркуй, а потім спитай у старшого ще раз - спитай так, щоб не образити.

4. Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі... У товариша твого є, а про тебе батьки не подбали: від своїх батьків ти не маєш права вимагати нічого.

5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, - кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг. Умій відмовитися від подарунка, якщо ти знаєш, що в цій речі мати відмовила собі; думка про право на якусь свою винятковість - це отрута твоєї душі; велике щастя відчувати нетерпимість до цієї отрути.

6. Не можна робити того, що осуджують старші, - ні на очах у них, ні десь на стороні; кожний свій вчинок розглядай з погляду старших: що подумають вони; особливо неприпустимі настирливість, намагання без потреби нагадувати про себе, виставляти напоказ свої домагання: мати і батько ніколи не забувають про тебе; якщо ти не на очах у них, вони думають про тебе більше, ніж тоді, коли ти крутишся поруч; пам'ятай, що в матері і батька є свій духовний світ, вони іноді хочуть залишитися наодинці з собою.

7. Не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого, крім тебе; в радісні свята ніколи не залишай її саму; ти сам - твоє слово, твоя усмішка, твоя присутність - єдина її радість; чим ближчий кінець людського життя, тим гостріше переживає людина горе своєї самотності; залишати одиноким дідуся, старого батька, навіть і тоді, коли ти сам уже став старим, - нелюдяне, дико; пам'ятай, що в житті людини настає такий період, коли ніякої іншої радості, крім радості людського спілкування, в неї вже не може бути.

8. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради в старших, особливо в діда, не попрощавшися з ними, не дочекавшися від них побажання щасливої дороги і не побажавши їм щасливо залишатися.

9. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого; тільки моральний, невіглас уподібнюється тварині, що вгамовує свою жадобу сама і боїться, щоб її родич, присутній при цьому, не урвав шматка собі; людська трапеза - це не вгамовування голоду, не фізіологічний акт у ланцюгу обміну речовин; люди придумали стіл не тільки для того, щоб ставити під нього ноги, а на стіл спиратися; за столом відбувається цікаве духовне спілкування людей; якщо ти запросив старшого розділити з тобою трапезу, ти зробив йому велику приємність.

10. Не можна сидіти, коли поруч стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинен першим привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров'я; у цих правилах етикету закладено глибоку внутрішню суть - повагу до людської гідності; не вміючи поважати її, ти уподібнюєшся невігласу, який плює у прекрасні хвилі моря; море величезне у своїй величі і красі, і цим ти його не зневажиш, не принизиш, а тільки зганьбиш себе.

Дев'ять негідних речей

1. Негідно добувати свої благополуччя, радощі, втіху, спокій за рахунок утисків, невлаштованості, горя, хвилювання іншої людини. Не давай себе скривдити, але й інших не кривдь...

2. Негідно залишати товариша в біді, небезпеці, проходити байдуже повз чуже горе, страждання. Моральна глухота і сліпота, здерев'яніння серця - одна з найогидніших вад.

3. Негідно користуватися результатами праці інших, ховатися за чужу спину. Це сфера дуже тонких духовних відносин. Бути трудівником - честь, бути дармоїдом - безчестя.

4. Негідно бути боязким, розслабленим; ганебно виявляти нерішучість, відступати перед небезпекою, хникати. Боязкість і нерішучість породжують боягузство, підлість, зрадництво. Хоробрість і відвага - джерела мудрості.

5. Негідно давати волю потребам і пристрастям, що ніби вийшли з-під контролю людського духу. Тобі хочеться їсти або пити, відпочити або погрітися біля вогнища - цього потребує твоє тіло, але не забувай, що ти - людина! Задовольняючи свої потреби, ти повинен проявляти благородство, стриманість, витримку. Це не тільки скромність. Це щось вище і значніше: владарюючи над своїми потребами і пристрастями, ти підносиш свою духовну суть.

6. Негідно мовчати, коли твоє слово - це чесність, благородство і мужність, а мовчання - легкодухість і підлість. Негідно говорити, коли твоє мовчання - чесність, благородство й мужність, а слово - легкодухість, підлість і навіть зрада. Як багато говорить про гідність людини її уміння бути мудрим володарем слова, майстром, що володіє цим тонким людським інструментом!

7. Негідно справжньої людини не тільки обманювати, лицемірити, плазувати, підладжуватися під чиюсь волю, але й не мати власного погляду, втратити своє обличчя. Огидно і гидко нашіптувати. Нашіптувати, обмовляти товариша - рівнозначно пострілу в спину.

8. Негідно легковажно кидатися словами, давати нездійснимі обіцянки.

9. Негідна надмірна жалісливість до самого себе, як і безжальне ставлення, байдужість до іншої людини. Негідне надмірне перебільшення особистих кривд, горя, страждання. Негідна слізливість. Людину прикрашає витримка. Сльози, розраховані на те, щоб викликати жалість близьких, не тільки принижують людину, а й послаблюють її здатність до самовиховання витримкою, благородством волі

                 Івасик Телесик

Дійові особи:

дід, баба, Івасик – Телесик, лисиця, вовк, кабан, білка, зайчик, їжак

Автор          Жили собі дід та баба в селі на горбочку

В чепурненькій хатиночці аж біля лісочку,

Мали сина маленького,

Івасиком звали,

Колисали в колисочці і пісень співали.

Баба сидить біля хати та співає колискову

“Люлі, люлі, люлі налетіли гулі”.

А Івасик ріс скоренько, сили набирався,

Мамі вдома помагав, по рибку збирався.

Івасик              Ти зроби мені, татусю, човник та веселечко,

Буду рибку я ловити отут недалечко

Досить вам стареньким уже працювати,

Буду рибку я ловити та вас годувати.

Дід                     Добре, сину, все зроблю як ти забажаєш,

Ти ж тепер стареньким нам всюди помагаєш!

Автор               Зробив батько човник та й срібне веселечко,

Став ловить Івасик рибку в річці недалечко.

Як тільки наловить рибки синок багатенько,

Стане кликати матусю отак голосненько.

Івасик            Ой, іди, іди матусю, моя ти рідненька,

Забери в мене цю рибку ти зараз швиденько,

Звари, мамо, з неї юшку та й підсмаж рибинку,

Нагодуй себе та батька і мене – дитинку!

А я буду й далі тут рибку ловити,

Так і будемо всі разом ми у світі жити.

Баба                 Йду спішу, синочку, ти мій дорогенький,

Рости дужим і здоровим, сину мій рідненький,

Лови, сину, рибку велику й маленьку,

Та й співай же пісень дзвінко, веселенько!

Автор              Прийде, рибку забере, та й іде додому,

Готувати їстоньки Івасику своєму.

А лисиця раз почула отаку розмову,

Й задумала зробить лихо Івасику малому.

Підкралася до берега та й давай чекати,

Коли буде пливти човник до своєї хати.

Лисиця            Украду Івасика заберу рибину

Буду годувати всю свою родину,

А Івасика заставлю рибу ще ловити,

Буде цей Івасик в моїй хаті жити!

Автор            Так вона сиділа й вела свою мову,

Та не бачила що зайик чує цю розмову.

Зайчик         Не допущу я до цього, не буде такого,

Щоб лисиця їла рибку Івасика малого!

Автор            Та й побіг мерщій до лісу, став посеред нього.

Та й як крикне голосненько.

Зайчик          Гей, всі друзі лісові, йдіть сюди скоренько,

Будемо хлопця рятувати, від лиски  хитренької!

Автор         Як почули крик у лісі, зразу позбігались:

Вовк, їжак, кабан і білка – всі разом зібрались!

Їжак                Зайчику, чого кричиш, що тут в тебе сталось?

Білка                     Хто, кого тут кривдить, розкажи скоренько,

          Заступимось ми за нього всі разом дружненько!

Зайчик                   Хоче тут лисиця, біди наробити,

Хоче примусить Івасика в своїй хаті жити,

Щоб він рибу їй ловив, годував ледащу,

Допустити такого не можемо ми нізащо!

Кабан                Треба нам лисицю всім отут провчити,

 Щоб могли спокійно ми у лісі жити!

Вовк             Одягну сорочку Івасика малого,

Буду я пливти в човні та співать за нього!

Хай подумає лисиця що я – це Телесик.

Їжак               Добре кажеш, молодець, вовчику сіренький,

Треба руду обдурити хоч разок гарненько!

Білка                 А то думає, руда, що усіх хитріша,

Треба нам їй показати, що ми розумніші!

Зайчик           Як рішили так і зробимо, провчимо руденьку,

Щоб усім, усім у лісі жилось спокійненько!

Автор                     Як рішили, так і зробили –

Вовка в човник посадили,

Аж тут і лисичка іде та співає,

Та на човник на річечці ласо поглядає!

Лисиця              Пливи, пливи, Івасику, буду годувати,

Прохолодним квасом буду частувати!

Вовк                        Пливу, пливу, матусенько, пливу дорогенька.

Автор           Сказав Вовчик голоском тоненько, тоненько.

Стоїть лиска на березі та й човник чекає,

Як їсть вона рибку, собі уявляє,

Та тихесенько під ніс пісеньку співає.

Лисиця         Ой, яка ж я розумненька, яка ж я хитренька,

Усіх в лісі обдурила, лисонька руденька,

Хочу я на бережку смачну рибку з’їсти…

Вовк             Як не соромно, тобі, лисичко, брехати,

Забирайся ти скоріше до своєї хати.

Бо як прийдуть зараз звірі сюди на розправу,

Будеш мати з нами, ти, неприємну справу!

Хіба можна ображати діточок маленьких,

Та залишити без сина цих батьків стареньких!

Автор             Тут і звірі підоспіли на оцю розмову,

І стали вони вести з лисицею мову.

Зайчик                Схаменися, дорогенька, не сором ти звірів.

Білка                   Всім на світі треба жити в злагоді і мирі.

Їжак                         Треба один одному всім допомагати,

                                  І в лиху годину друзів захищати!

Кабан           А не хочеш ти так жити – з лісу проженемо,

І тебе до себе в друзі не візьмемо!

Лисиця               Ой, пробачте мені, друзі, все я зрозуміла,

А зробила це тому, що рибки захотіла!

Більше я не буду нікого дурити

Буду я трудитися і у мирі жити!

Зайчик            Добре, добре, ми повіримо, тобі дорогенька,

    Дозволимо в лісі жити, лисичко руденька!

Їжак               Добре хочемо щоб ти знала цю науку,

     Що у лісі кожен має кругову поруку!

Білка               А я хочу що б ти знала і запам’ятала,

      Що не смієш ти нікого у лісі дурити.

                        Якщо хочеш разом з нами у злагоді  жити!

Кабан         Зараз йди до Івася та проси прощення.

     Щоб простив тебе, хлопчина, за твої творіння!

Лисиця          Добре, добре, я піду буду проситься,

      Щоб узнали усі в лісі хто така лисиця!

Автор              Побігла, лисичка, до хати в лісочку

                        Що стояла недалечко отут на горбочку,

                        Постукала тихесенько та й стала просити.

Лисиця                      Простіть мене, люди добрі,

Прости й ти, Івасю!

Обіцяю більш нікого ніколи не дурити,

Обіцяю, що не буду більше зла робити,

А ні в лісі, а ні в полі, а ні в кого в домі!

Дід та Баба               Ми тебе, лисичко, прощаємо, прощаємо,

Разом з звірами усіма тебе пригощаємо:

Рибкою, капустою, яблучком смачненьким,

Що приготував нам Івасик маленький!

Вовк                           То ж давайте на радощах усі заспіваємо,

  Про мир, дружбу та злагоду,

  Яку в лісі маємо!

Всі разом співають пісню про дружбу.